/глоса/
І журлива вона, і піднесена,
Тільки фальш для неї чужа.
В ній душа Шевченкова й Лесина
І Франкова у ній душа.
Дорожи українською мовою,
Рідна мова – основа життя.
Хіба мати бува примусовою?
Непутящим буває дитя!
Дмитро Білоус.
Люди з мовою своєю – вистоять.
Накує зозуля безліч весен нам.
Усвідомить народ: в мові – істина.
І журлива вона, і піднесена.
У молитві матусі настояна.
Крізь війну пройшла, біль і жах.
Порятунок її – для нескорених,
Тільки фальш для неї чужа.
Не покине Бог пшениці море це,
Мирне сонце всміхнеться плесами.
Мова піснею злетить, не скориться –
В ній душа Шевченкова й Лесина.
У бою нас вело слово праведне,
Вірш в окопах бійця втішав.
Ллє душевна козацька загравами –
І Франкова у ній душа.
Сам Бандера встав до бою з ворогом,
Бо за волю боротьба – знову є.
Незалежність дістається дорого:
Дорожи українською мовою!
Наше слово, що пішло ще з санскриту,
З тлумачем – але вивчи й затям.
До тих пір і тиран кров з нас питиме.
Рідна мова – основа життя!
Слово з ділом нехай не розходиться,
А коріння – не стане половою,
За людей тих – молюсь Богородиці:
Хіба Мати бува примусовою?
Вчи джерельну. Для власного значення.
Хай на волі – пишається стяг.
Чорним зрадникам усім – віддячимо:
Непутящим буває дитя!