Так легко душу ранить,
Так важко гоїть рани ті.
У саму глиб ,як вірус ,вразить
І вмить ,як скло, її розбить...
Душа не гра,не іграшка,не річ,
Вона із серцем нерозривно зріє
І почуттями майорить,
Немов камін ,у грудях,гріє.
Душа болить,тріпоче,світить,мріє,
Вона під серцем,мов пташина в'ється.
Буває чиста і не без гріха,
Так палко бореться і не здається..
За щастя битва зла і добра,
Вона є доказ-що ти Людина.́
І як її не ранили б звідусіля,
Вона,немов камін,у грудях гріє.
