В несамовитій красоті
Знайшла я щастя на землі
Все цвіте там навкруги
Цвітом своїм багряним
Дарує спокій на душі
В тім садку духмяним!
Там де двоє – завжди втіха
Насолоджуємось вдвох ,
Тут в оселі завжди тихо
І росте чортополох!
Альтанка біла серед саду
Вона зажди дає розраду
В ній ми можем відпочити
Та про все погомоніти
Із смачним чаєм на столі
Та цукерками у вині.
Через сад пройти- паркан,
А за ним вузький лиман
Який розлився серед степу
Блакитно-сірий як туман
А під берегом його живе
Велика кількість риб росте,
Різноманіття їх вражає
Сріблястим блиском відображає
З води виплигують й пірнають
Так дражнять й манять вони мене…
