Рання осінь – моя мила поро,
Ранок – око тішать сірі барви.
Я сиджу в кав’ярні, як у хмарі,
Міг би так сидіти до вечора.
Силуети за вікном поспішні,
Але їх не чую і не знаю,
Я мовчу й осінньо посміхаюсь,
І дивлюсь, як далечінь колише.
Добре сісти у кав’ярні вранці
І дивитися на перехожих..
В такі ранки ніби всі коханці,
Люди і смутніші, і молодші.
Через дорогий і чулий спомин
Порожньо і сонно день минає,
З твоїх слів, не сказаних ніколи,
Вірш в усміхнені вуста вкладаю.
Хвилями мелодія крилата,
Враз пісенні чую в ній рулади.
Чужоземка у пальті картатім
Тихо замовляє „шоколаду”.
О яка струнка і незбагненна!
Як на світі мало нас! Як мало!
І яким парфумом обійняла!
І яка поема!...
Julian Tuwim MELODIA
Wczesna jesień - oto moja pora.
Siwy ranek - kolor mego wzroku.
Siedzę w miłej kawiarni jak w obłoku,
Mogłbym tak do wieczora.
Za oknami tyle pośpiechu,
Ale ja nie wiem i nie słyszę,
I zamilkły w jesiennym uśmiechu,
Zapatrzeniem dalekim się kołysze.
Tak najlepiej: siąść w cukierni rankiem
I patrzeć, jak ulica chodzi.
W takie ranki jest się kochankiem,
I smutniej człowiekowi, i młodziej.
Od miłosci, od czułych wspomnień
Dzień zacząłem senny i pusty.
Z twoich słów, nie pisanych do mnie
Wiersz układam uśmiechniętymi usty.
A to wszystko razem jest melodią,
I melodii chwile są rade.
Cudzoziemka w palcie kraciastym
Śpiewnie, ślicznie zamawia "szokolade".
Jaka wiotka, matowa kobieta!
Jak nas mało na świecie! Jak mało!
I jakimi perfumami zawiało!
I jaki poeta!...
І проза теж 
