Заповіт
Помер один єврей і по собі залишив заповіт,
Прийшов нотаріус, сім’я зібралася в скорботі.
Прожив небіжчик дев’яносто з лишнім літ,
Та все ж, покинув світ в неділю, по суботі.
Конверт відкрили, читати почали останню волю:
« Єдиній моїй доньці Сарі, залишаю дім.
Великий той будинок, що стоїть на узбережжі моря,
І двісті тисяч грошей у комплекті разом з ним.
Онуці Рівочці, я залишаю нову дачу,
Ту, що в Майямі і мережу крафтових кафе.
А разом з ними, триста тисяч на додачу,
Нехай дитина у достатку, радісно живе.
А Шмулік, зять мій, теж просив мене постійно,
Що б не забув його і прописав у заповіті, хоч рядок.
Виконую твоє прохання, Шмулік, безапеляційно,
Про тебе згадую окремо – привіт тобі зятьок!
