РОБОЧИЙ ДЕНЬ ПРЕЗИДЕНТА ЗЄЛЄНСЬКОГО (ПРОДОЛЖЕНІЄ №3)
4. НАЧАЛО РОБОЧОГО ДНЯ І ПРОДОЛЖЕНІЄ ПОНТІВ.
Уважаїмиє чітатєлі!
Єслі хто не читав іще предидущі глави цього проїзвідєнія, дак желатільно їх зразу почитать. Шоб ізначально владєть повною інхвормейшин. А тоді вже й приступить до прочтєнія того, що содержіцця нижче.
А я тим часом продовжу.
Під пильним присмотром вірної охрани Об’єкт №1 шустро покинув борт службового бронірованного «Мерседесу» і прошмигнув у добре йому знакомі двері Офісу. Отнюдь не в парадні, а в скромні обичні двері тильного фасада зданія. Со сторони двору.
Шо інтєрєсно, іще жодного разу приїзд Главного Менеджера держави на роботу не застав врасплох тих штатних да й сверхштатних сотрудніків, які наповнювали Офіс Президента. Вони якими-то невідомими органами своїх організмів мигномєнтально оприділяли, шо Глава Держави прибув на роботу. І зразу ж евакуїровалися з карідору від автоматів з кавою до своїх кабінєтів. Стукаючись між собою плечима й лобами да розпльоскуючи содіржимоє бомажних стаканчиків собі на ноги.
А потрапивши в кабінети, з розгону падали сідницями в офісні крєсла. І зразу ж нєїстово начінали стучать пальцями по клавіатурах. Або принімали позу скульптури Мислітєля і гіпнотично впирались поглядом у екрани компьютерів. Таким чином зразу же создавалась видимість, шо напряжьонна робота в кабінетах Офісу не прікращалася даже ноччю.
Зєлєнського, як завжди, на підході до кабінєта стрітив Єрмак. Обмінялись ріторічєськимии діжурними фразами. Тіпа: 1.Рад привєтствувать; 2.Как дєла?; 3.Как сємья?; 4.Родітєлі что?; 5. Как сам?; У прийомному покої біля Головного Кабінєта в шерензі покірно стояли сікрітарі-референти. Трохи осторонь цвіла і пахла дорогим парфюмом Юлька Мендєль. Президент случайо остановив свій погляд на її нових модно здєланих бровах і на якусь сікунду про себе пожалкував, шо в азербайджанській армії бойових безпілотників уполні достаточно, а у ЗСУ їх щітані одиниці. А вголос підчьоркнуто ввічливо привітавши свій бліжайший офісний планктон, Шостий попрямував ніпосрєдствінно в Головний Кабінєт.
Простуючи до свого робочого місця, Зєлєнський ще кивнув да посміхнувся офіс-сікрітарші, яка на своєму місці в углу за Г-образним столом тщетно намагалася упрятать стройниє ноги під міні-юпку.
У кабінеті, расположившись у крєслє Чинний Гарант побачив декілька нових Законів, прийнятих Верховною Радою і поданих на Підпис. Підписав ні глядя. А шо там смотрєть, якшо їх уже бачив Єрмак. І вони вже одобрєни свише. В смислі олігархами. Інакше вони б на цьому столі не лежали.
Сказав по связі сікрітарці, шоб прислала Єрмака. Той зайшов зразу же. Запросив Єрмака сісти і ще раз, дивлячись йому в піріносіцу нагадав о важності достойної зустрічі Президентші Маї Санду. Адміністратор Чинного завірив, шо всьо буде зроблено тщатільно. Не хуже, а луччє чим це бувало при Порошенкє.
Далі була відєосвязь із Шмигальом. Сводка по заболіваємості на ковід була невтішна. Від неї у Зєлєнського даже занили связки на нозі, потягнуті в Буковелі. Локдаун унічтожав усі без виключення галузі проізводства. Майже пошепки Шмигаль сообщив, шо і пенсійний фонд виснажується. Робоча сила масово їде за бугри. Людей рабочого возраста все менше. А пенсійного возрасту забагато. Даже нісмотря на то шо пінсіонєри рано чи пізно переходять у післяпенсійний возраст. Да ще й ФОПИ життя не дають. Требують для себе більшої свободи і пріфєрєнцій.
Прем’єр якийсь момент з пісним виразом обличчя дивився з екрану мовчки а після цього розродився довгою проповіддю. Ось її зміст: «Вони ж, ФОПи тобто, сразу же… как гриби після дощу. Бабах – і їхні товари да услуги заполнять всю страну. Вопрєкі всім прийнятим раніє законам, способствующім розвитку мєлкого бізнесу в Україні. Бо наші ці ФОПи дуже живучі і енергічні. Мигномєнтально построять на заброшенних землях цілу купу солнячних да вітрянних електростанцій. Да ще й по всій Україні так само ж мигновєнно змонтірують десятки тисяч установок, способних перероблять результати свинячої, коров’ячо-козячої да гусячої жизнєдеятєльності в отопітєльне тепло. Те, шо називається БІОГАЗом. Шо создасть масу нових істочників електротеплоенергії. І одноврємєнно создсть конкуренцію і Ігорю Вілєрічу і Рінат Лєонідічу. Да й найбагатшому газовому вєтірінару Дмітрію Фірташу тоже. А таке в наших існуючих условіях допускать опасно. Ну, ви ж розумієте. Олігархи ж такого юмора в жизні не поймуть. І можуть наложить і на Прем’єра, і на Президента такі свої санкції, від яких несложно наложить у штани. Пробачте, Пане Президент, мене за відвертість, я від Вас нічого не скриваю…» Шмигаль винувато замовк і машинально лєжащою на столі антівірусною маскою протер сначала вспотівші очки а тоді ще й лисину.
Чинний Шостий скривився. Він після возвращенія з Буковелю вже вдруге чи й утретє слушав од Шмигаля всьо ето. Раздражьонно подумав, тіпа зачєм піднімать проблему, коли ми обидва не в силі її побороть. А вголос, стараясь буть урівноваженим сказав, глядя в очки на екрані: «ДєнісАнатольїч, я січас нє готов до аналіза цієї тєми. Занят. Стрічаю мою молдавську Коллєгу. Давай потом. А пока…. Конєц связі. Работай. До скорого».
Наша розповідь канєшно ще не закінчена. Далі буде.
Всіх вам благ.
Март-місяць 2021р.
