"Повернися живим, я благаю,
Тебе вдома невпинно чекають,
Ти все зможеш, я вірю, я знаю,
А все інше - то тільки слова!" -
Так вона на прощання сказала,
Підійшла, притулилась, обняла
І в уста ніжно поцілувала...
По щоці покотилась сльоза.
Він пішов, бо не знав, як так жити,
Рідну землю невинну ділити
З тим, хто хоче все знищити, вбити,
Хто несе тільки смерть без прикрас.
Бо не міг він заснути ночами -
Голова вся забита думками:
Як так можна знущатись над нами,
Звинувачуючи в цьому нас?
Чи прийти до країни чужої,
Воювати в нерівнім двобої -
Щоб стріляти у тих, хто без зброї
І вбивати невинних дітей?
"Я вернуся" - сказав він до неї -
"Я покину прокляті траншеї,
А в руках будуть білі лілеї,
Лиш чекай переможних вістей"
02.06.22
