Тримають нашу землю Духи Неба.
Для нас обох вона така одна,
ми приміряєм обрії на себе -
коротшає уявно далина.
***
Весну оспівує вільшанка -
переливається блакить.
Я, любий, Ваша полонянка,
в мені мелодія бринить!
***
Люблю тебе - й печаль у тому,
і радість, що здіймає дух увись.
Під небокраєм верби обнялись -
і не бояться більше грому.
***
Магічно-загадкова в нас земля,
коли назустріч йдемо, навпрошки, -
без компасу знаходимо стежки -
зустрітись на омріяних полях!
***
Це наш усесвіт, мила,
докіль ми є у ньому.
Муштрує космос крила,
знімає нам утому!
***
Тьохкають трелями скроні -
кожна карбується мить,
серце на Вашій долоні
пташкою затріпотить.
***
Небес реквізити
і наші вірші.
Ви - ніжні візити
тремкої душі.
