Не дивися на мене - обпечеш свої очі,
Поглянь краще на сонце - воно менш болюче.
Обскублені крила без пір’я укриті
Гусиною шкірою ознобу життя.
В кровоточущих яснах,
Що щоденно жують помелене скло
Людської ненависті,
Замість зубів гострі цвяхи.
І в цій круговерті головою об двері,
А ще краще - головою униз.
Янголи вже зтрушують пил з твоїх чобіт,
Зливаючи воду, по коліна бредеш у багні.
За колючим дротом
Не менш колючі голки байдужості.
Занурюйся з головою, зриваючи дах,
Пошепки цілуючи мої обіцянки.
Чимдуж прискорюєш темп,
Не витримує напружений нерв...
Побач мене у застінках снів,
Відчуй наскрізно днище свободи.
2014 р.
