Якось киця Міла,
Погуляти захотіла.
Хоч зачинена квартира,
Мілу це не зупинило.
Вона сіла на вікні,
В хутряному убранні,
Глип! А москалі вже у дворі!
Отже, киця на війні.
Чує тупотіння ніг,
Не своїх людей – чужих.
Тут зайшов якийсь комбриг
І парочка ще дурних.
- Ми асвабадітєлі!
Ми тут всьо спасаєм!
Тібя котік виганяєм,
Хату так асвабаждаєм.
Киця довго не думала,
Гранату в них вкрала,
У віконечко стрибнула
А тих підірвало.
Звісно кицька Міла,
Дев’ять життів мала.
Тому вона вижила,
А ті поздихали.
