Рідненька! Коли Ти відійшла у вічність, я придивився ближче до
багатьох жінок. Проаналізував наше життя і дійшов висновку: ти
була кращою із кращих. Ти вміла радитися зі мною, а не диктувати
своє бачення вирішення будь-якого питання, і за це я Тебе дуже
цінував.
Є категорія прекрасних жіночок
Начитаних… А є провінціалки.
Найбільш розвинений у них – це язичок,
Розхитують мужчин, мов на гойдалках.
"Не так ти милий став, не так сказав –
Зовсім не те я на увазі мала.
Чом про мою ти думку не спитав,
Коли виразно я тобі моргала?
А пам’ятаєш, у дворі торік
Зустріли кума ми свого, Федота,
Й мене без слів ти потягнув убік,
Хоч я не встигла ще й відкрити рота?
Сказати ж нині хочу я тобі:
Ти щось мовчиш – мені не до вподоби..."
Задумалась бодай би раз собі,
Звідки беруться у мужчин хвороби.
"Повчалка" тарахтить що Божий день –
З такою мужу важко доведеться:
Мовчки стоїть, немов трухлявий пень,
За жодну вже роботу не береться.
Повчання безпредметні і пусті
Він як образу від жони ковтає
І не здогадується, що щасливі ті,
Котрі як обрані повагу мають.
Повальний довкруг нас матріархат,
Хоч і не всі з цим згодяться мужчини:
"Так, не обрубую під корінь той диктат
Жіночий, але є на це причини..."
Чимало знаю бідолах-мужчин,
Хто заявляє: "Я – сім’ї опора".
Та не поможу панові нічим,
Як впреться в справі цій його сеньйора...
