Рідна моя Вірочко! Я пройшов знаковий життєвий рубіж – 80.
За час, відколи Тебе немає на цім білім світі, виконав Твої
прохання. Тебе пам’ятають. Твій образ будуть пам’ятати школярі,
яких Ти вчила, наші внуки, жителі мікрорайону. В бібліотеках
України є примірники книжки «Артерії любові Бога». Тепер готую
другу книжку про Тебе.
Недавно перетнув рубіж – 80.
Вже майже десять літ живу без Тебе.
Твоїх, рідненька, не забуду оченят
І усмішки – від неї в серці трепет.
Без тебе, рідна, святкував свій ювілей.
Приніс я квіти на Твою могилу –
Букет блакитних й жовтих орхідей,
Які для Тебе завше були милі.
Всевишній часу дав мені доволі,
Щоб виконати всі Твої прохання.
І вірив я в свою щасливу долю,
І переносив з честю всі страждання.
Я вдячний Богу за продовжене життя –
Багато зміг для Тебе я зробити.
Приходять і лихі передчуття,
Та маю вік призначений дожити.
В житті іще немало перешкод
Повинен я здолать чи обійти.
Але одна з моїх найкращих нагород –
Була й залишишся рідненька Ти.
Ще сонце, вірю, у вікно моє
Загляне й душу зболену зігріє.
Радію: вже про Тебе книжка є –
Ріднесенька, я здійснив свою мрію.
