Все..., відбувся...
Зкидуєш з себе свою самотність,
Ти тепер не належиш собі,
Ти тепер невідомий янгол, що живе в пустоті...,
Що живе і палає своїми думками,
То падає, то знову злітає
Й розбивається в білих стінах.
Відчинені двері сходами ведуть у небо,
Навкруги стільки янголів, а ти - поза вічністю...
Простягаєш руки угору, щоб дотягтись,
Хоч до одного, щоб, упіймавши за крила,
Злетіти із ним...,
Але не пускає біль...
Б’єшся в розкутому вальсі вітрил,
І вдихаєш отруєний дим на повні груди,
Спробуй самотнім лишитися з ним,
Поглянь йому в очі, долоней доторкнися сльозами.
Так солодко в його обіймах засинати
І гіркий присмак втрачених надій не впізнавати...
А в тім, твоя печаль до болю так мені знайома,
Бо ти - це я і я - це ти,
З надією ідем до Бога...
Відбувся...
24.03.2014
