Ти не питай, чому люблю
Твоі чарівні, карі очі,
Чому ночами вже не сплю
Коли дзвінкий, тонкий, дівочий
Я чую голос, бачу шлях,
Де був зустрів тебе спонтанно
І поцілунок на вустах
Відчув раптово і нежданно.
Не має слів у мові ще,
Щоб передати спів кохання,
Вони всі висказані вщерть…
Не сплю із вечора до рання,
Бо знаю, десь в далеких снах
Ти там, де ми уже бували
І поцілунок на вустах
Лиш одночасно відчували.
Ти не питай, чи буду я
Тебе усе життя кохати?
Не знаю. Але без тебе
Уже не можу існувати.
