Як то було колись,
в часи листів й конвертів,
Хотіла б взяти ручку і папір,
І вивести на нім
рядочок перший зверху:
"Добридень, мамо!" - й тут забракне слів.
Сидіти за столом
весь вечір до півночі,
Думки і почуття єднати в лист.
Нехай вже спати час,
злипаються вже очі -
Сліди чорнил нотують думки зміст.
Писати б так листи
щовечора, щоночі,
Щоб мама їх читала перед сном,
Коли вітри гудуть
й зривають листя клоччям,
Й дощі ридають гучно за вікном.
Писати б так листи…
Та знов береш мобільний,
Рахуєш роздратовано гудки.
Набір чергових фраз -
і тиша поміж ліній
Озвучує забуті вже рядки.
