Скажи мені, чим людина цікавіша від усього на світі.
Скажи мені, чи природа задумала нас, наче квіти.
Скажи мені, може, краще вважати несправжніми речі,
Або, до біса реальність, повірити в сво́ю втечу
Від світу, від дум поганих, від дійності, від заповітів,
І стати таким нікчемним, що будеш лиш дихати-жити.
Мета у людській природі, у сенсі затемнень, зенітів,
У тому, що ти, можливо, щось більше за втрачені миті.
Вся суть, що ще є перешкоди, і бачиш їх в світлі софітів,
Тому зберись, Людино, тобі ще опір чинити.
