Дощ украв у мене сон
Тихий-тихий з-за вікон,
Я проснувся, сів за стіл –
Не вгаває, скиглить він.
Я – за ручку і листок –
Вірша думати рядок,
Дощ: “Про мене напиши
І про смуток розкажи”.
Я вкладаю в риму жаль,
Дощ сильніше ллє: “Печаль!”
Я підсилюю плачем,
Цяпотить дощ: “Бризни щем”.
Тут зірвалися вітри:
“Вірша ти сумного стри
І з дощами не дружи,
А засни і не тужи”.
12.09.2007
