Щойно народжений промінь пробирається в теплу кімнату крізь рожеві штори й боязко розміщується на рожевих шпалерах. Я ж спостерігаю за ранковим гостем крізь рожеві окуляри з рожевого ліжка. Поряд мене солодко сопе чоловік. Прокинулася перша, тепер намагаюся впіймати розкіш миті. Поки вмощувалася зручніше, він теж прокинувся, перевернувся на інший бік - і ось я знов чую розмірене сопіння, ніби кудлатий сніг під сміливий подих вітру стелиться на землю. Так легко засинати зранку, особливо, якщо треба кудись іти.
Залоскотало в носі - апчхи! - смачно, протяжно.
- Будь здорова.
А, ти не спиш вже? Чи то я необачністю своєю висминула тебе з країни спокою? Ще двічі чхаю, з кожним разом стриманіше, а від того кострубато й неприродно якось. Ти мовчиш, спиш. Це за твоїми правилами ми зумовилися казати лише 1 раз "будь здоров", аби не відволікати від серії вистрілів того,.хто чхає. Знов спиш. Та що це з моїм носом? Ожеледиця! Приймаю нелегке, але виважене рішення йти у вилазку за серветкою! А що ж, як я вирішила провести ідеальний ранок в теплому ліжку, а мокрий ніс вирішив покласти край моїм планам. Та й ще одне апчхи підступає до носа, краще його спустити за межами кімнати, що я уже зовсім беззсовісна? Тут людина спить! Без варіантів, іду. Та й шморгання нічим не краще за шум, що породжую вставанням з ліжка…
О, я вже повернулася. Знов умощуюся. Ти глибоко й нервово дихаєш. Нелегка, але дуже продуктивна вилазка видалася: я не тільки носа висякала, а й сходила по дорозі в туалет, аби вже напевно не турбувати коханого чоловіка (це його перший вихідний за тиждень, як же я можу бути такою жорстокою?), по дорозі назад мою увагу привернули млинці, такі м'якенькі, з легким ароматом ванілі... Я тихенько! Ось уже складаю одного в трикутний конвертик, ось уже й щелепам є робота! Сон, не спіши засинати, бо я зараз ще повертатися буду! Наче у відповідь чоловік зітхнув глибоко і знов розмірено засопів. Я запила незапланований сніданок водою, що лишилася в склянці звечора (мені подав її коханий перед сном, теж про мене дбає й турбується, він сова, лягав пізніше, а я була напівпритомна по дорозі в сон і мені наснилося, що я хочу пити) і ось через долю секунди я вже на місці. "Я поряд, рідний, я буду охороняти твій сон, спи солодко". Аж тут мій шлунок так зрадів роботі зранку, що почав активно перетравлювати того млинця. Активно й голосно, наче намагався перемогти в музичному батлі сопіння чоловіка. Так наче й нічого, бо він, певно, ввійшов у глибоку фазу сну, бо вже й звуки грубіші стали й додалися нотки посвистування при віддиху. Та животик грає за своїми правилами: видає свою партію тоді, коли його найкраще буде чути. Так і вийшло, що ранкова симфонія жваво наповнювала звуками рожеву кімнату. Ти спиш. Добре. І ще й так міцно! І так смачно. Ох, я вже втомилася писати, та й після їжі спати хочеться. Ей, що за звуки! Зараз як штовхну під бік, то відразу хропти перестанеш! Не дають людині й поспати!
11.12.2020
ID:
934360
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 19.12.2021 16:01:25
© дата внесення змiн: 07.08.2022 11:20:24
автор: Алла Гонда
Вкажіть причину вашої скарги
|
