Осінь пізня покірно лягла
У землі вузлуваті долоні.
Опустошені всюди поля
В бурштиново-зеленім полоні.
Їх кордони – ряди лісосмуг
У змаганні зі злими вітрами.
Загорнулись в журбу ліс і луг.
Норки мишок повнісінькі краму.
Темні ночі й осіння печаль
Поєднали тепер свої долі
І до ранку ніяк не спішать.
Прохолодно надворі і вдома.
Притомилося сонце за рік,
Ледве двері у день прочиняє.
Довше сплять восени косарі –
Тільки смеркне – вони вже куняють.
25.11.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
