Набридло мухам у навозі ритись,
Стали поміж людей вони хвалитись:
- Життя у нас таке нещасне,
А хочеться пожити класно.
Що маємо тепер? Об’їдки та помиї!
А заробляємо лише по шиї.
Гуляти хочеться і весело дзижчати,
Для цього ж треба гроші мати.
Почули мухи десь, якщо зуміти,
То можна за кордоном заробити.
Мушина вся компанія рішила
І за кордон шукати щастя полетіла.
- Отам уже поживемо, як люди,
Про свій навоз ми можемо забути.
Та не так думалося і не так гадалось,
Як воно в них насправді сталось.
Вертлявий Ґедзь їх там зустрів
І у підвал якийсь привів.
А там Павук уже на них чекав,
Ажурну павутину ткав.
Ґедзь наказав: «Робота буде вам така—
Обслужувати пана Павука».
У мух отих з’явилось каяття,
Тільки немає звідти вороття.
Тепер уже хто зовсім не дзижчить,
Того немає нині,
А хто з них ще живий,
То борсається в павутині.
Порада є така дурному:
За ефемерним щастям
Не лети із дому.
Щиро дякую за розуміння. Мудрі слова. Краще не скажеш. Завжди Вам рада. 
