Тупцююсь на зеленому лужку.
Не поспішаю – тут мені кайфово.
Молюся невідомому божку,
Пасу овець, теляток і корову.
Корова в мене, друже, не проста:
З долини Інду, а тому – священна,
Вона збирає на лужку мускат
У золоте відеречко для мене.
Мій капелюх , по-нашенському бриль,
Сховав від світу доленосні мислі,
І лише тиша лине звідусіль,
І сонце йде по небу з коромислом.
Розхлюпа відра – дощ, немов з відра!
А не розхлюпа – так тому і бути!
Я пожену отару до Дніпра,
Щоб риму зачаровану здобути!
П’яніють бджоли, оси і джмелі,
Духмяний липень підлива нектари,
Підносить трунку жбани чималі…
І вже не я – мене пасе отара.
11.07.2021
