Сотні днів у морі, тисячі годин в
обіймах незнаності, мільйони хвилин у
пошуках справжнього сенсу,
мільярди ночей серед темряви,
що приносить кожного разу із
собою тіні страху і тривог.
Пекуче сонце, а
часом шторм і похмурі хмари.
І кожен день ти бачиш одне і те ж саме.
Довкола море і не видно суші.
Хвилі з кожнем днем все більше
розхитують човна, холодні вітри
ведуть його, то в одний бік, то в інший.
І здається, що у такому хаосі,
серед вод самотності і пустоти мине
решта твоїх днів. І ось за мить знову
буря, знову страх охоплює у свої
кайдани, серце стискається від болю,
а з очей безупину падають сльози і
таке враження, що човен швидче піде
на дно від пролитих сліз, які
переповнять його ніж через безжальні
удари хвиль. Але звідкись серед
шторму у водах буття долинає
тихенький голос : "Підійди."
Ти з недовірою озираєшся і
намагаєшся збагнути хто, це.
Темрява довкола настільки сильна,
що не видно нічого. І знову голос:
" Вийди з свого човна і йди за Мною."
До свідомості підступають страх і
сумніви, розум не може осягнути те,
що відбувається. "Але я ж потону,
я ж помру в цих холодних водах!"
І знову голос:" Не потонеш, ти зі Мною,
довірся Мені!". Доведений до межі
відчаю, стомлений від пустоти днів
проведених у човні, ти робиш перший
крок, виходиш із звичного човна,
а потім другий, третій...
Але в один момент, розум знову
починає запитувати:" А що це я роблю?
Та це ж дорога на вірну смерть."
І в цю ж мить падаєш, хвилі сумнівів
починають тебе затягувати на дно.
Опанований страхом, за крок до
загибелі встигаєш вигукнути :"Рятуй!"
І в цю ж хвилю люблячий Бог подає
тобі руку і говорить "Іди за мною,
довірся Мені". І ти знову починаєш йти
по хвилях за світлом надії, що засяяло
для тебе цієї ночі. Ти ще слабкий, ще
не раз упадеш і почнеш тонути, і так
буде доки не навчишля ходити,
довіряти, доки не пізнаєш любові Отця,
доки не усвідомиш, що Бог
завжди з тобою і що з Ним ти можеш
абсолютно все. Він вестиме тебе до
тихою гавані, де ти зможеш спочити у
Його безмежній любові, але для цього
тобі потрібно покинути звичний спосіб
життя, померти, щоб знову народитися,
а потім довіритися і йти за Ісусом.
Він чекає на тебе вже сьогодні,
коли ти ще блукаєш у човні водами
безвиході, що ведуть до смерті, чекає,
щоб вже сьогодні визволити тебе з
тенет темряви. А скільки ти ще будеш
чекати, коли зробиш перший крок?
Чи не запізнишся, море ж нестримне,
смерть набагато ближче ніж здається?
Матея 14:30-32
"Вийшов Петро з човна, почав іти по
воді і підійшов до Ісуса; але,
побачивши, що вітер сильний,
злякався, почав потопати й крикнув:
“Господи, рятуй мене!” Ісус же
притьмом простягнув руку, вхопив
його і мовив до нього: “Маловіре; чого
засумнівався?” "
ID:
919432
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Послання
ТЕМАТИКА: Релігійна лірика й духовні вірші
дата надходження: 13.07.2021 15:57:11
© дата внесення змiн: 13.07.2021 16:17:04
автор: Іскра
Вкажіть причину вашої скарги
|
