Надто пізно. Дрімає ліхтар,
Неспокійні йому сняться сни.
А за вікнами, в відблиску фар,
Починається свято весни.
Ми сьогодні удвох: я і ніч.
Загубились думки між трави,
Тиха злива торкнулась узбіч –
Моїх снів мовчазний вартовий.
Залишаються тільки листи
Із шаблонних нав'язливих фраз.
Може зможе хоч їх донести
Дощ, немов листоноша, до Вас.
Він говорить, ми з Вами не ті,
І змиває зрадливо сліди.
Все ще буде... Не в цьому житті.
Просто тут забагато води...
...Та замало тепла, тільки дим
І вогонь... Він в душі, він не згас,
Бо знайшов тут домівку із рим.
Все ще буде... Шкода, не для нас.
классно)
