Насувала дощова година...
Табір змок наскрізь,діти кашляли,
коні сопіли, жінки затаїли подих...
Здавалося, що цій лихій годині не буде кінця...
Але, тільки но настав ранок,все ніби народилося знов,
сонячні промені зігріли Душі, замайоріла веселка,
чути співи пташок...
Туману завіса спала і попереду з'явилося невеличке містечко
з церквою на пагорбі.
Все тонуло в зелені та величі і красі...
Циганський барон дав наказ зробити велике вогнище
і увесь крам просушити,вся галявина враз вкрилася людськими пожитками...
Дівчата та хлопці повеселішали,
Син барона поклав око на гарнюню Лачи та зажадав,
якомога скоріше з нею заручитися.
Батько був не проти,згоден, супротиву не було...
