Тримати мене досить
Душа благає, просить
Щоб випустили з клітки,
Зняли тяжкії сітки
Пустіть злетіть до неба,
Мені до нього треба!
Не повністю розквітла
Я поки що без світла.
Пустіть знайти рідненьке
Те серденько одненьке
І в ньому поселитись,
Разом лише світитись
І до моєї справи,
А в ній - визнання й слави
Думки щоб зашуміли,
А руки засвербіли.
І в решті знайти друга,
Щоб зникла вся напруга
Щоб з ним не розлучатись
Опорою пишатись
Колись я з клітки вирвусь!
І вас вже ситерегтимусь
Страхи мої смішні
Та сумніви дурні...
Здійсню усі ці мрії
Й нові іще надії
А вас усіх забуду
Як вранішню полуду.
