Із діда-прадіда в нім гени українця,
Хоч не Еней, та, хоч куди, козак,
І доброти, і розуму – по вінця,
Уміє до ладу зробить, сказать.
Собі не стежку вимостив – дорогу
Без протеже чи рідного плеча,
І ні від кого не чекав підмоги,
Шлях непростий з сімнадцяти почав.
І хоч давно вік має півстолітній,
Й душа у особливих мозолях,
Не раз птахи вернулись перелітні,
Та Ярошівська кличе ще земля.
Його хвилюють і хрести родинні,
І те, чи буде школа у селі,
Та, перш за все, він чоловік, людина
І вірний син праотчої землі.
У час, коли військова громовиця
Хитає Україну і село,
У серці його рана теж кровиться,
Щоб краще землякам його жилось!
23.04.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
