Дивіться,
п'яненька карга –
сновигає
сновигає
СНОВИГАЄ
по
парковому
колу!
Шурхає,
шурхає,
ШУСТАЄ...
Вітер вдмухує в голову
їй
морок і мряку..
У відбитому світлі
місяця –
блищить
прихлип
з
пляшки її...
Щаслива –
до упаду,
що
хоч
цією ніччю –
геть –
випалила біль
всіх
смертних своїх
розлук..
Самоти...
Іiiiiiiiiiiiiiiiiiii,
скособочившись,
кізкою,
тупцює в па
подоби до вальсу….
Чи, може,
це п'яний гопак
або
румба угорська ...
Іiiiiiiiiiiiii,
репетує,
піддає жаху –
Та, йдіть, ви всі,
на ...
на...
на..!!!
З віток зриваючи
гай
воронів!!!
