Дощ на вулиці ішов..
Дивний перехожий
До калюжі підійшов
Й у ній равлика знайшов!
- Що ж ти мокнеш у калюжі,
Наче дурнуватий?!
Плескаєшся серед бруду!
Пришелепкуватий!!!
Равлик каже:
- Не біда. Дощ лише знадвору.
У моїй душі весна й після ллється голосна.
У моїй душі веселка й зацвітають рожі.
Дні в моїй душі завжди пишні та погожі!
Дощ закінчився та наш дивний перехожий
Не збагне ніяк, що день став уже погожий.
Все йому навколо сумно і одноманітно.
Равлик ріжками йому замахав привітно.
- Друже, сонечко й тепло не зігріють зовні
Коли тонеш ти в душі у темній безодні…
