Я лічила зорі на світанку.
Кажуть, серед них живуть
Перші з нас, хто доостанку
Загасив шляхетну лють.
Я шукала там підказку,
Еволюції сліди,
Що штовхнули на поразку
Наших пращурів тоді.
Ми відмовились від сили
І підняли догори
Білі стяги, прогриміли
Перед світом: «Ми слабкі.
Забирайте наше тіло,
Нашу волю і краї -
Ми програємо сьогодні
І наступні всі бої».
Нащо вирізали серце?
І кому ви віддали
Всю натуру з гострим перцем,
Запальну, мов блискавки́?
Зорі тихо замигтіли,
Сонце палить їх боки.
Ліньки думати, згоріли
Наші сили, мов свічки.
