Одинокий лелека відірвався від зграї,
Що полинула в небо, а він сили немає,
Тут самотнім лишився, вже за обрієм літо,
Він у небо дивився, що манило привітно.
Зграя ще покружляла і полинула в вирій
Десь під небом лунала туга в пісні їх щирій,
А його там ніколи серед них вже не буде
Чи надія всміхнеться , чи земля приголубить.
Одинокий, безсилий та душа прагне волі
Крила вітру щосили підставляє чи долі,
За моря не злетіти, тут кружляє самотність ,
Чи в озиме це жито скласти крила сьогодні.
Галина Грицина.
