Давно було це діло.
Піввіку пролетіло
Відтоді, як на світі
З"явилось каченя.
Воно було слабеньке,
Худеньке, поганеньке.
"Там нІ на що глядіти,-"
Казала вся рідня.
Невесело жилося,
Страждати довелося
Занедбаній дитині
У рідній стороні.
Качки її щипали
І кури насміхались.
Ганялись щогодини
Розлючені півні.
Але кача терпіло.
Воно вже розуміло:
В житті нелегко буде
Без вроди і чеснот.
Коли терпіть не сила,
То мріяло про крила,
Польоти дальні всюди,
Ген, аж за горизонт,
У світ блакиті Ясний,
До лебедів прекрасних,
До братньої родини,
Комфорту і тепла.
Не всім судилась воля.
Позбиткувалась доля
І крила лебедині
Качаті не дала.
Хоч як воно старалось,
На ніженьки спиналось,
А качкою зробилось...
Сумненька байка ця.
Природу не обманеш.
Лебідкою не станеш,
Якщо ти народилася
З качиного яйця.