|
Минув вже грудень, а вона все ще зі мною,
Своїм теплом і ніжністю німою,
Своїм безмежним кольоровим морем,
Яскравим завтра, неймовірним вчора …
Ніхто її таку не переможе,
Чарівна варта стала на сторожі,
Жовтогарячим веселить вогнем,
Рубає холод сонячним мечем ….
Дівча маленьке біле у куточку
Ховається в таку ж білу сорочку,
Боїться згаснути від всіх цих кольорів,
А тут ще й вітер теплий налетів …
На поміч кличе, я ж її не чую,
Я осінь досі в полум’ї малюю,
Чудова жінка, та ніяк їй не заснути,
Боїться втратити, боїться все забути …
А тут дівча – холодне і чуже,
Ховає щось, від інших береже,
І раптом розпускає довгі крила,
Всю землю її біла ніч накрила …
«Іди вже, подруго, бо це уже за край,
Свою любов з собою забирай,
Я буду холодом безсовісним незрячим,
І тільки серце збережу своє гарячим …»
У ньому кожен прихисток знайде,
Коли зі мною у цей час піде,
А ти сховайся у свою хатинку,
Торкнись ще парку, якщо хочеш, на хвилинку ….
Пішла, а тут вже зразу чудасія,
Весна вже привідкрила вія,
І вже ту зиму проганяє світ за очі,
Любитись, наряджатись в полі хоче …
Така охоча і до справ буденних,
І до баталій непростих пісенних,
Як настрибалась, то умить заснула,
Дивись вже літня врода щось почула …
Ледь – ледь на себе щось там прихопила,
Чим мало хлопців всіх не погубила,
Шукала берег тихий біля річки,
Там хтось побачив її довгі стрічки …
Любила тихо в ночах обійматись,
Серцем до серця міцно притискатись,
Така у всьому юна й неймовірна,
Лиш вітру теплому була навіки вірна …
І знову осінь … зовсім ще дівча,
Очима в парку весело стріча,
Собі сказала: цього разу назавжди,
Я не піду від вас вже нікуди …
ID:
893191
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Поема
ТЕМАТИКА: Вірші про дружбу
дата надходження: 28.10.2020 18:26:33
© дата внесення змiн: 28.10.2020 20:01:12
автор: Дружня рука
Вкажіть причину вашої скарги
|
як гарно... 
