Зібрати б щастя у мішок...
У осені - жоржини квіту,
У нім приспати сум думок,
Його розсипати по світу.
Роздати бідним залюбки,
В нім веселити сиротину,
Нехай насняться їй казки -
Живі батьки та рай- хатина.
Затамувати біль образ,
Любов розлити, щоб річками
Торкала серця... і нераз
Вливалась в душі потічками.
Та де ж ти, щастячко, живеш?
Бо на землі одні тривоги...
Чи прийдеш, любе, чи вернеш?
В людські тернистії дороги...
(С) Леся Утриско Воробець
