Доленосна дорога вестиме у даль,
А життя – заспіває таємно.
Наше серце – кохання, а вдача – вода,
Бо любити навік – не даремно!
Зарясніють дощі, ніби сльози дрібні,
А світання – красу подарує!..
Тільки мрія озветься життям вишини,
Доля вірить у символи й руни.
Нащо впасти в долоні красивих надій?
Золотяться малі анемони...
Тільки вдача розквітне, немов у воді
Відізвалось латаття сьогодні.
Наша доля – відкрита, щаслива – чому
Говорити бажаєш про зливу?
Ти словами поезію вічну втамуй,
Дай напитися – й бути щасливим!
Як світає зухвало, та ранку зоря
Усміхається легко, тендітна
Ще полине молитва, словами заграй,
То поезія долі – розквітне...
І засяє вона поцілунками мов,
Наша мрія – нестися світами!
Поцілуєш – полюбить, як любить любов –
Світ кохання (до ночі й безтями).
І дорога вестиме сьогодні у даль,
Зарясніють всі роси, як сльози,
Бо любити – натхнення таємний є дар:
І світанням кохання – здалося.
11.03.2020. 12:05.
Чудово! Прекрасний вірш! 
