За паркан зайду частий,високий-
Череп намальовано з кістками.
Гріє душу дивний,ясний спокій.
Знаю я, все добре буде з нами.
Ось де підспідки свої ховаю,
Доступа стороннім всім закрито.
На ланцюг драконів посаджаю
І влаштую найжорсткіше мито.
На паркан я той подам напругу.
Щоб тих хто полізе підпалило,
Попереджу ,в тім, лише подругу
Рідних щоб моїх не зачепило.
Там я розкладу найкращі мрії.
Заведу садок, низьку хатинку,
Щоб не були страшні буревії,
І проміж рослин вузьку стежинку.
Там влаштую я свої закони.
Срібна там затока біля річки.
І дітей кататимуть дракони
Між кущів червоної порічки.
Годувальниці геть скрізь поставлю
Буду синіх пташок розводити.
Кожному нужденному відправлю
Щоб незбутніх мрій зі мной ділити.
Ви летіть птахи , як небо сині
Крізь поля,ліси, в нічні тумани,
Між озер, де стежки лебедині,
Розшукати іншії паркани.
Може зараз хтось там гірко плаче.
У когось із марами не склалось.
Серце на друзки розбив гаряче,
З птахом синім щоб усе владналось.
Оксана Самохліб 2020р.
@KseniBerkeli
