шлях в нікуди / цупкі полини_
далі – надто помірні широти_
у тумани кадильні пірни,
за вуалями їх сивини -
павутина з колючого дроту_
>
монохромні спустошені сни
стануть знову росою на сіні_
ніж у смерті стримить зі спини,
простір виверни, час зупини,
крик нічийний як протяг осінній_
>
кілька кальок з чужого життя_
розгалудження лінії долі_
за воротами невороття,
над узбіччям, де хрест і сміття, -
неба околи змінюють колір_
>
помста вітру - по ребрах батіг_
шелестить зайвих спогадів книга_
розпач ворона схожий на сміх,
тінь сповідана валиться з ніг,
гра без правил втрачає інтригу_
