|
Устав я, як завжди, раненько
І думав не сяду за стіл,
А піду у ліс далеченько,
Розвію і думи у нім.
Присяду на світлу поляну,
Послухаю шелест дерев,
Під кущик тихенько загляну
Й представлю себе, що я лев.
Не тим, що є цар над звірами,
А мирним господарем мрій.
Й полинуть пісні над ланами,
Там голос полетить і мій.
Та де там, не втримав спокуси
І скоро за стіл умістивсь
Й мов учень із школи, із бурси,
Присів, наче би утомивсь.
А думи, як буря на дворі,
Летять і летять на папір,
Мов миші в старенькій коморі,
Де мотлоху повно і дір.
А я межи ними безсилий
Й тому підкоряюся їм.
Хоч виходить не завжди красиве,
Та я задоволений всім.
Не вже то роки підганяють
У вир моїх спогадів й мрій
Й до мене думки посилають,
Щоб в мене не вийшов застій.
Бо я, як лиш сяду писати
І беру у руки перо,
Душа моя хоче співати
І в юність спішить заодно.
А я ж то старий і роками,
Можливо мені вже не мож
Писати своїми руками
Таке, що виходить як дощ.
Ну, що ж, хай сміються і люди
І друзі й потомки мої,
Другим певно вже я не буду,
Так видно судилось мені.
Бо одні йдуть у ліс за грибами,
Другі йдуть на річку, на став,
А я, мої думи, із вами
Пишу і пишу і писав.
Ви моя розрада і втіха
Й наснага моєї душі,
Ах мамина ласка і стріха,
Моя допомога в житті.
І поки живе моє серце,
А руки тримають перо,
Я буду писати, як перше,
Про все, що зі мною жило.
Ніхто їх не буде читати,
Бо друге пішло і життя,
Не ті вже старенькі і хати,
Тай наша Вкраїна не та.
Вона зараз вільна, мій друже,
Давно вже порвала ярмо
І вічною, вічною буде,
Ніхто вже не зломить кермо.
ID:
882820
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА:
дата надходження: 14.07.2020 11:16:37
© дата внесення змiн: 14.07.2020 11:16:37
автор: Дашавський поет
Вкажіть причину вашої скарги
|
