Коли ти зустрiнеш мене випадково,
Я знаю, не скажеш ти жодного слова.
Пройдеш, наче ми незнайомi повз мене,
Але в тебе серце забьється шалено.
Згадаєш, я знаю, вiдразу тодi ти
Всi барви й вiдтiнки минулого лiта.
Згадаєш ти ночi, цi ночi серпневi,
Коли так блищали нам зорi на небi,
Коли ми пьянiли вiд щастя нового,
I не иснувало для нас вже нiчого.
Згадаєш, ти бiлий маленький будинок,
Покритий мережею сiрих трiщинок,
- Будинок маленький на вулицi тихiй,
В якому проходило лiто у втiхi.
Згадаєш ти пахощi свiжої м’яти,
Якими були повнi нашi кiмнати.
Згадаєш як вiтер принiс прохолоду,
Як впав наш вiдбиток раптово у воду.
I як цей вiдбиток наш ледве помiтний
Зник в брижах легких, як i щастя тендiтне.
Згадаєш з набiглею хвилею смути
Все те, що нiяк я не можу забути.
Вітаю у Клубі поезії. Бажаю успіхів! 
