Палахкотить замріяна калина,
А на душі легкий п’янкий розмай.
І солов’їна пісня щедра лине:
– Це мій, це український край.
Колишуть небо крила журавлині
Під ними ріки, гори й зелен-гай.
І лине пісня з поля і долини:
– Це мій, це український край.
Шумлять Дніпрові горді теплі хвилі,
Малюють з сонцем диво-водограй.
– Пробач мені мої святі провини,
О мій, ти український край.
Живу давно бажанням я єдиним,
Щоб зберегти оцей одвічний рай.
Радіє хай йому завжди людина:
– Це мій, це український край.
Душею й тілом тільки тут спочину,
Земля моя, мені допомагай,
Моя мала й велика Батьківщина –
Це мій, це український край.
Ганна Верес (Демиденко).
