Чуєш, милий, як трембіта зазиває в гори?
Там, де ріки розтеклися ми відчуєм хто ми!
Світ казковий із вершини зазира з-під хмари,
Глянь туди, на полонину, бігають отари.
Десь відлунням обізвались дзвоники із шиї,
Сокіл небо облітає, краєвид цей - мрія.
А смерічки там танцюють, як попросить вітер,
Зорі з місяцем зустрінуть, наче хтось засіяв.
Знов тріщить вночі багаття, зранку чудо-кава,
Коли п' єш, то це вже щастя, наймачніша страва,
А туман хребет укриє і стоїть, мов, сивий,
Коні вийдуть на долину, наче ми в картині,
Люблю, милий, відчувати, як вдихають гори,
Люблю стежки ці топтапи, запах моху, хвої,
І з тобою покоряти, те, що ще не знаєм,
Хочу знову на вершину....теж це відчуваєш?
