ЩАСТЯ
Потребность счастья –
самое благородное
стремление человеческого
счастья.
Эзоп
Жінка з пишною косою,
Що господар із косою.
Жінка вранці косу чеше,
А господар косу креше.
Жінка коси заплітає
Та квітками заквітчає,
А господар із косою
Косить жито із росою.
Жінка вийшла красно з хати
На собі, поправив шати.
Чоловік побачив жінку,
Кинув косу на причілку,
Кинувся мерщій до хати,
Жінку любу цілувати,
Обнімає та леліє, –
Жінка від цих чарів мліє.
Повернулись вони в хату
І зайшли в свою кімнату.
Стіл кохана накриває,
Чоловіка пригощає,
Й до кохання спонукає.
Випили вони по чарці
І їм стало обом жарко.
Жінка налива стакан,
А собі всього сто грам.
Чоловік випив горілку
І як крикне: «Жінко гірко!»
Жінка мужа обнімає,
Шати з себе всі знімає,
Чоловік все робить слідом –
Так кохались до обіду.
По обіді повставали
І за стіл знов посідали.
Жінка косу розплітає,
Мужа ніжно обнімає.
Закохалися до ранку!..
Вірш читайте по порядку,
Починаючи спочатку.
Жінка з пишною косою,
Що господар із косою.
Жінка вранці косу чеше,
А господар косу креше.
Жінка коси заплітає
Та квітками заквітчає,
А господар із косою
Косить жито із росою…
І так далі без кінця –
Ось Вам й казочка й уся!
Юрій Ярема
