На березі моря, на чаші,
Російський сидить офіцер.
Натискує тихо на важіль,
Хитає шинель вітерцем...
І грає бадьоро, здалека,
Отцівська, тужлива гармонь.
Природи зв'язки й Чєловєка!
Зв'язки! За-тужливі либонь.
І якось то змішано пахне...
"Канєшно - укрИ за косой!
Росію ворують під пахви,
А цей, піді мною - то мой!
Єсть город которий я віжу,
Во снє, оце мрія моя!
У Чорного моря, де їжу
Накладують - ніби то я.
То звідтам вони і приплили,
Врагі, провокацій спєци.
На Ваню не вистачить сили!.."
Піднявся, потряс бубєнци.
На березі моря, наказом,
Із укрів, Подгон!, кораблєй -
Полковнік Іван Унітазов,
Отримав на свій юбілей.
(і хором турєцкого)
в шість тисяч рублєй...
вшість тисяч рублєєй!
Олег Купрієнко (с) 26.11.2019р.
#поезіяОК #сатира
#вірші
