Вечір. Темними коридорами ходять наші тіні.
Від стіни, до якої я зараз притуляюсь і до протилежної,
Від вікна, оточеного світлом сусіднього будинку, і до мене.
А о півночі стає ще таємничіше...
Вечір. Темними коридорами грають наші тіні.
І ми поруч з ними ходимо в темряві, шукаємо когось, щоб зіштовхнутися,
І ми разом з ними торкаємось сердець одне одного.
А під ранок про все забуваєм...
Ранок. Туманна осінь прокрадається в наші коридори.
Ми зустрічаємось поглядами, наші тіні – тілами,
Ми мовчимо і стримуємо вуста, наші тіні кричать.
А ввечері неважливо...
Ранок. Холодна осінь розбиває наші вікна.
Злість керує сонними серцями, а тіні бояться,
Байдужість отримує владу і це вже не вечір, тіні тікають.
А тіні хочуть грати...