Поч. 29 сек.
Самотньо сиджу в старій хаті,
Сумний погляд ковзає по вікні.
А на дворі в небі сонце сяє,
Та можна туди. Ой не можна!Ні!
Що ви люди Землі натворили,
Чому в душах немає добра.
Злобою планету оповили,
Від вас їй спокою уже нема.
Загадили річки і озера.
В світових водах- острови сміття.
Її надра потрошите нещадно
І усе вам мало, та не хвата.
Брехня по світу тепер гуляє,
Злобу в голови вселяє нам.
Кривавий урожай збирає
На угоду зажерливим панам.
Схаменіться усі люди добрі,
Лицем повернімось до Землі.
Бо настануть дні нам недобрі,
Які наближуємо ми їх самі.
на жаль самі дійшли до цього 
Зворушлива лірика, яка нікого не залишає байдужим! 
