Прокинься, ве́сно, вже – твоя пора.
Була я там, де літо не минає,
А дощ пустелі видається раєм
І тільки Ніл підживлює поля.
Там сонця дім – на схилах пірамід.
Могутній Ра* веде свій рід від Нуна* –
Тоді земля була ще зовсім юна,
Кити долали океани вбрід.
Ти пам’ятаєш перший свій прихід?
Для тебе сонце осідлало небо,
Птахи співали оди так хвалебно,
Що танув навіть непідкупний лід.
І ти вдихнула власний жар життя
У бездиха́нний хаос, що довкола.
Він піддавався ледарськи спроквола,
А потім враз красивим світом став.
Ти чуєш, ве́сно, ручаї давно
Тебе чекають – срібно зазвучати,
На вербах лапки пнуться волохаті.
Твій подих оп’яняє, як вино!
Я теж хмелію – море сподівань
Підносять душу в невагомий стан.
*Ра в давньоєгипетській міфології — бог Сонця.
*Нун — початкове давньоєгипетське космічне божество, уособлення первинного водного хаосу.
