Де червона калина в перламутрових росах,
Грає диво пісенне – українська душа.
Це єдина на світі у вітрах стоголосих
Грає наша бандура, що народ возвиша.
Срібні струни торкають кожну крапельку крові,
Їх мелодії ніжній голос серця вторить.
Це бандура співає свою пісню любові,
І летить її пісня в піднебесся блакить.
А дівчина в віночку, миловидна на вроду,
Ніжно струни торкає, мов торкає душі.
Лине пісня над гаєм і несе насолоду,
І летять теплі звуки, мов весняні дощі.
Прославляй Україну, бандуристко, кохана,
І неси пісню в люди, щоб співав весь народ.
Хай затихнуть всі болі і загояться рани,
Щоб до повного щастя не було перешкод.
Ти єдина на світі, ти душі наймиліша,
Окрім струн твоїх ніжних в тебе є ще душа.
Кобзареві сестрою будь бандуро рідніша,
Щоб він ніс своє слово з ним в світи вирушав.
