/Присвята Лесі Українці/
Русява дівчина тендітна,
Великі очі -- в колір сині,
Що з віком стали небом синім.
Душа, надією розквітла,
Безмірно дарувала світу
Поезій перли золоті.
Напровесні букетик ніжний
Всіх первоцвітів білосніжних –
Як промінь теплий днів пустих.
І світло віршів дивних тих –
З душі величної, ясної –
Де очі Мавки у лісах,
Де одержимої краса
Ступає по слідах Месії,
Любов’ю небо землю сіє.
Де Гейне і Гюго, й Мюссе...
Де рідний край в ранимім серці
І рими у нестримнім ґерці,
Де так багато і про все,
І творча доля-- мов есе.
25 лютого 2020
(с) Валентина Гуменюк