Щось переповнилось в душі,
Як навесні малі озерця.
Згубились золоті ключі
Від мрій моїх і мого серця.
Щось пролилося через край,
та не сльозами, не словами.
Тепер не думай, не гадай
Чому так сталось поміж нами?
І якось стих мій щирий сміх,
Чи розучились ми радіти?
Чи холод, мов колючий сніг,
Засипав щастя мого квіти.
Вже й зорі з неба не ловлю,
Не тішусь зрання до смеркання.
Не знаю - чи тебе люблю?
Чи то болить розчарування...
буває...
