Навіщо ж без запрошення я сіла
За стіл чийогось звичного життя,
Навіщо, о, навіщо ж це зробила,
Прийшла туди, де мертві почуття.
Навіщо ж я прийшла туди, де тиша,
Туди, де не чекали за столом,
Де лазить по тарілці сіра миша,
Де сонце не для мене за вікном...
Навіщо я пішла за бутафорним
Коханням, що за стіл цей привело,
Де світ із кольорового став чорним,
Де попелом всю душу замело.
Та досить вже, набулась тут доволі,
Пора мені вертатися назад,
Вертатися за стіл, де пахне доля,
Так смачно, мов гарячий шоколад...
***
