Неначе вперше, з неї крила проростають,
Неначе вперше, посміхаються вуста,
І теплі промені їй спину зігрівають,
І воскресає серце, зняте із хреста.
В тонких руках її троянда ніжна квітне,
Душа так пахне, мов солодкий фіміам,
У ній з'явилось щось прекрасне і тендітне,
Із чим лишилася думками сам-на-сам.
І впали сльози...сльози щастя на підлогу,
Хтось зміг схилити їй до ніг великий світ,
За кого вічно буде вдячна долі й Богу,
З чиїм ім'ям у серці вирушить в політ.
***
